Історія села Куйбишевка
Село Куйбишево розкинулося по схилах двох великих балок Кодима та Солона. Керуючись архівними матеріалами, та зі спогадів старожилів відомо, що по цих балках раніше протікали повноводні ріки, які були зарослі густим очеретом. Від назви ріки Солона пішла назва села - Велика Солона.
Із переказів відомо, що у другій половині ХVIII було засновано населений пункт під назвою Гидиримівка. З 1932 року село дістало назву Ново-Косіорівка. Село було переіменовано на Куйбишево у 1937 році. До 1935 року село Велика Солона відносилося до Вознесенського району Одеської області, з 1935 року, відійшло до новоутвореного Єланецького району Миколаївської області. У 1963 році село Куйбишево відійшло до Новоодеського району. Село розташоване на шляху між містами Вознесенськ та Кривий Ріг, від районного центру відстань 15 км, від обласного центру 95 км. Найбільш важливий економічний центр м. Миколаїв. На території села є великі запаси високоякісного граніту, піску.
Населений пункт утворився в 70 роках XVIII ст. після того як Росія в результаті довгої і впертої боротьби із Туреччиною приєднала споконвічні слов’янські землі, розташовані між Бугом та Дніпром. В новоутворений пункт переселили жителів різних кінців Російської імперії із Чернігівщини, Київщини, із Саратовської губернії та з Бессарабії. Тому в селі жили українці, росіяни, молдовани. Навколо села були такі хутори: Михайлуців, Алтухово, Боліки (та інші) і німецька колонія Дукарів, де жили землевласники. Пізніше у 1922 року навколо хутора Боліки утворилося село Ульяновка , а інші хутори зникли в перші роки радянської влади.
В минулому село ділилося на дві частини – В.Солона і Пулевича. Всі жителі села В.Солона були казенними селянами, а жителі Пулевичі кріпаками пана Пулевича. Відомо що пан Пулевич мав до 3 тисяч десятин землі. Частина кріпаків, що працювала в поміщика, були виміняні на собак: це рід Бойченка, Козаченка. До реформи 1861 року селяни-кріпаки відбували триденну панщину, а також платили оброк продуктами і грошима. Відомо що до Великої Жовтневої соціалістичної революції населеному пункту належало 7555 десятин землі. Ця земля розподілялась так: поміщикам належало 2040 десятин, 14 землевласників мали 2150 десятин із них багач Трандафилов мав 600 десятин, шість братів Михайлуців та три брата Дукарів мали по 120-160 десятин кожен, піп мав 40 десятин та дяк – 20 десятин, а решта біля 3000 десятин, розділилися на 600 дворів селян.
Становище селян до революції було дуже тяжке, особливо тяжко жилося кріпакам.
Зі спогадів громадянки Дворніцької Т.Г, стало відомо що бабуся її свекра працювала на кухні пана Пулевича.
Пані була дуже вередлива. Одного разу за те, що їй не вгодили приготувавши обід, наказала висікти кухарку. Наказ привели в дію відразу потягнувши її до стайні і сікли батогами до втрати свідомості. Із цих тяжких часів вона пам’ятала, що часто свекор співав пісню:
Ніхто мені не докучив, як осавула,
Жене мене на панщину , ще я й не заснула .
Осавула,осавула, ой дай мені спокій ,
Нехай же я поперу та й ще позолю я,
Тоді піду в чисте поле виберу квасолю.
Громадянин Зінченко З.Я., згадував, що в його батька завалилася піч, і він пішов в яр накопати глини. Староста села та о. Леонід заборонили йому накопати ,тому що він був безземельний. Про тяжке становище селян є спогади Тимофієва І.П.. Робочий день тривав 17-18 годин, а заробляли по 20-30 коп. Ніякої техніки безпеки не існувало. У 1905 році в с. Солона була організована підпільна соціал-демократична група, яку очолював А.М. Продан. В цю групу входили С.М. Курбанов, М.А.Фуртатов, А.А. Алтухов, М.Чугута, Р.Брага, Є.Фомін. Група підтримувала зв’язок з Одеською та Вознесенською підпільними організаціями РСДРП. Уповноваженими із міста Одеси приїжджали Багров, з Вознесенська – Синяков. У нашому селі часто проводили підпільні наради в каменоломнях на Бужиновій балці, на хуторі Алтухова та в інших місцях. Сюди із Одеси та Вознесенська завозили підпільну літературу, листівки які тут розповсюджували М.П.Стрикалов, М.К.Гордієнко. В 1905-1906 роках ця група провела ряд демонстрацій під більшовицькими лозунгами “Геть царя!”, “Вся земля – селянам !”
В селі Велика Солона був отець Леонід Єленів, який теж знав про існування групи і стежив за її роботою. Наприкінці 1906 року коли підпільна група проводила збори на хуторі Алтухова за 7 км від села. Отець Леонід визвав жандармів, які заарештували майже всіх учасників зборів. П’ять членів групи А. М. Продан, А. А. Алтухов, С. М. Кур-банов, Р. К. Брага, М. А. Фуртатов царським судом було засуджено до вічної каторги і були вислані до Єнісейцської губернії.
По амністії царя Миколи II, в зв’язку з народженням царевича Олексія, вічна каторга була замінена вічним поселенням в Сибіру. Після Великої Жовтневої соціалістичної група засланців повертається в рідне село (крім Фуртатова) і продовжують боротьбу за встановлення Радянської влади на селі.
Під час Лютневої революції А.М.Продан був організатором демонстрації проти війни і царя, а в 1917 році під час Жовтневої революції провадив боротьбу за встановлення Радянської влади.
В 1918 році під час громадянської війни в селі було утворено партизанський загін. Організаторами були: О. Н. Турчинський, С. Гарбуз, І. А. Фомін, І. М. Фомін, М.А. Дави-денко та інші. Командиром партизанського загону був І. А. Фомін. О.Н.Турчинський з частиною партизанів виїхав на з’єднання з регулярними військами Червоної Армії на Донбас, а А. М. Продан, І. А. Фомін залишилися в селі і продовжували партизанську боротьбу з бандитами білогвардійців, що проходили через село.
На початку вересня 1919 року в село увірвався загін Слащова із армії Денікіна. Партизанський загін вступив у бій, але змушений був відступити, тоді Слащовці зайшли в село і жорстко розправилися із сім’ями партизанів. Спалили будинки С. Куш-ніра, С. Гарбуза, А. Продана, та інших. Схопили і повісили на дереві П. Рожка, розстрі-ляли С. Гарбуза, схопили А. Продана вивезли в степ та довго мордували, вимагаючи, щоб він видав своїх товаришів, після непокори - Андрія розстріляли.
Остаточно була встановлена Радянська Влада в населеному пункті на початку 1919 року. Першими організаторами Радянської влади на селі були М. П. Чугута, П. А.Коха-ненко, А. М. Продан. Відразу після встановлення Радянської влади в 1919 році землю від багачів було відібрано і передано безземельним та малозабезпеченим селянам. В цей час було проведено обмеження куркулів, а саме було відібрано частину скоту і землі і безкоштовно передано в користування бідняків.
Партійна організація була утворена в 1921 році секретарем партійної ячейки був Алтухов Єфрем Андрійович, складалася вона з трьох-п’яти чоловік. Комсомольська організація виникла пізніше, приблизно в 1925 -26 роках.
В 1921 році в селі було утворено першу комуну на землях бувшого великого землевласника Трандафилова. В комуну об’єдналося біля 30 сімей. Організаторами цієї комуни були три брати Канських, П. Донченко, Є. Вагін та ін.
В 1923 році комунари одержали першого трактора “Фордзон”. Першими трактористами в комуні були О. П. Канський і С. П. Донченко.
В 1925 році на колишніх землях багачів Михайлуців було утворена перша артіль, що об’єднала біля 15 господарств. Організатором цієї артілі був І. Г. Венда.
В 1927 році в другому боці села було утворено ТСОЗ “Справа селянина”, що об’єднав 11 господарств і вони купили трактор “Фордзон”. Першими трактористами ТСОЗУ були С. А. Мойсеєнко, Д. Д. Мойсеєнко. У 1928 році на території села було утворено 8 ТСОЗІВ.
Масова колективізація розпочалася у 1929 році, та завершилася весною 1930 року. ТСОЗИ перетворилися на артілі. Всього було утворено 4 артілі: ім. Продана “Зелений гай”, ім. Петровського, ім. Калініна. Для обслуговування артілей в 1930 році в селі було створено тракторний кущ, який мав 10 тракторів. Директором куща був Тимофієв Г.П., трактористами: М. С. Пигичка, В. А. Пантилеєнко, М. А. Стрикалов, С. П. Фуртатов та інші. У 1931 році тракторний кущ було ліквідовано і утворено Єланецьку МТС для обслуговування 4 артілей села . Єланецька МТС нараховувала напередодні Великої Вітчизняної війни 18-20 тракторів, 6-7 комбайнів та іншу техніку. У володінні цих 4 артілей було: 100 волів, 390 коней, 8 автомашин, 42 сіялки, 90 культиваторів, 5 молота- рок, 3 млина, 190 корів, 1200 овець, 500 свиней, біля 500 голів молодняка.
Передовими людьми артілі ім. Продана були чабани: К. Ф. Чабанець, О. С. Жоржа, які давали по 120 ягнят на 100 вівцематок і високий настриг вовни. В господарстві була знатна телятниця А. О. Гонта, яка в 1939 році одержала срібну медаль ВСХВ. Передові доярки: Н. М. Сенчин, М. А. Стрикалова .
На початку серпня 1941 року населений пункт був окупований німцями, а визволений в кінці березня 1944 року. Під час окупації населення терпіло великі звірства та страх.
Спогади дитини війни Кушнір Любов Федорівни: ”Мені щойно виповнилось 7 років, а життя поділилося на “”до” і “після”. Я була другою дитиною в сім’ї. Старший брат майстер на всі руки. Зростала веселою і безтурботною, а 1 вересня 1941 року планувала піти до першого класу. Бог дав мені розум та вроду. Та все обірвала – війна.
Почалася повна мобілізація, всі чоловіки пішли на фронт, а за вікном кінець літа, достиглі хліба стоять на полях. Не було кому збирати стигле колосся пшениці, на допомогу пішли діти 4-6 років (носили воду на поля). Прагнули швидше зібрати врожай, адже фашисти дуже швидко наступали, працювали не шкодуючи сил. Жителі села жили в постійному напруженні, адже траса пролягала через Куйбишевку. Німців вперше побачила на мотоциклі (досі про мотоцикли не чули), тому що на той час велосипед була велика розкіш. В селі бої були дуже великі та страшні - так це війна…
Під час окупації наша сім’я допомагала військовополоненим. На своєму горищі 2 молодих хлопців, вдень їх притрушували сіном. Сім’я жила в постійному страсі, але все ж таки нам вдалося вижити.”
Було схоплено та розстріляно чесних радянських громадян які ненавиділи окупантів. Німці розстріляли Ф. Д. Фуртатова, Д. Зінченка, О. Курбанова, М. А. Вагіна, П.Забеліна. Схоплено і вивезено із села комуністів Д. Д. Мойсеєнка, С. С. Фоміна, М. Фоміна.
Вся молодь 1926 року народження вигнана на каторгу до Німеччини, де вони терпіли страшенні знущання і частина з них загинула. 973 чоловіки пішли на фронт.
19 березня 1944 року село було визволене від німецької окупації. Почалася відбудова.
Німецька окупація принесла великі збитки селу. Німці під час вступу спалили новий міст, велике зерносховище повне з хлібом, вигнали майже всю худобу. В усіх 4 артілях після окупації залишилося 46 коней, 30 корів, 100 овець і тільки дрібний сільськогосподарський реманент.
Основними працівниками були жінки. Обробляли землю в основному коровами селян. Передові жінки цих років: Н. Баркар, Т. Ф. Фуртатова, М. Фуртатова, В. К. Білоус, Г. Стебленко, Н. Череватенко, М. Продан, М. Міщерська та багато інших.
Після визволення Куйбишевка була збідніла, всі господарські будинки були напівзруйновані, лікарня та шкільне приміщення було перетворено в конюшню для німецьких коней.
Після закінчення Великої Вітчизняної Війни всі 4 господарства села при допомозі держави почали швидко відбудовувати. У 1950 році всі господарства злилися в колгосп, названий “Зорі Кремля», а на 1 січня 1951 року в колгоспі було 5 автомашин, 376 коней, 200 волів, понад 500 корів, 428 голів молодняка, 1000 свиней, 800 овець, 100 плугів, 40 сівалок, 80 культиваторів та інша техніка. Для обслуговування колгоспу “Зорі Кремля” Єланецька МТС виділяла 20 тракторів, 8 комбайнів та іншу техніку.
Внаслідок доброго обробітку землі, зібрали хороший урожай виконали всі зобов’язання перед державою і дали на трудодні по 2 кг. хліба і 1 карбованець 70 копійок грошима. В 1958 році після реорганізації МТС колгосп купив в держави 27 тракторів, 12 комбайнів, 24 плуги, 18 сівалок, 12 автомашин. На 1958 році колгосп “Зорі Кремля” мав 260 коней, 890 корів, 1500 свиней, 4500 овець.
Колгосп зібрав хороший урожай, повністю розрахувався з державою і видав на трудодень 1 кг 600 гр. хліба і 2 карбованця 92 копійки грошима. На початку 1961 року колгосп “Зорі Кремля” змінив назву на колгосп імені XXII з’їзду КПРС.
